Французький регіон Прованс – Альпи – Лазурове узбережжя (Provence – Alpes – Côte d’Azur) є другим в країні за популярністю туристичним напрямком, після славетного Парижу. Але Прованс має дві суттєві переваги, про які столиця Франції може тільки мріяти: Середземне море і Приморські Альпи. В цій статті ми коротко ознайомимо вас з головними локаціями Провансу, які просто неможливо оминути.
м. Львів, вул. Нечуя Левицького 2/2 
+38 098 182 16 55
+38 098 182 16 55м. Львів, вул. Нечуя Левицького 2/2 +38 098 182 16 55
+38 098 182 16 55
Папський палац в Авіньйоні (Palais des papes d’Avignon) входить до десятки найбільш відвідуваних пам’яток Франції. Протягом XIV століття Авіньйон став папською резиденцією, у якій проживали сім пап. Тодішній Авіньйон деякий час був другим, після Парижу, містом у Франції. Палац почали будувати в 1334 році за часів папи Бенедикта XII, а в часи пап Климента VI, Інокентія VI та Урбана V його удосконалили та добудували. Для оборони палацу було зведено могутні стіни, вежі і вали. Папський комплекс водночас став церквою, монастирем, розкішною резиденцією пап та фортецею.
Папи покинули Авіньйон у 1377 році, коли ослабли політичні позиції французьких королів, що утримували пап у фактичному полоні. В 1789 році, під час Французької революції палац розграбували радикально налаштовані громадяни, а в 1791 році він став місцем масових страт контрреволюціонерів. В добу Наполеона колишній палац пап використовували в якості військової казарми та тюрми. У 1906 році влада провела реставрацію палацу і створила в ньому національний музей.
Римський амфітеатр у Арлі (Arènes d’Arles) був побудований наприкінці I століття нашої ери. Триповерхова споруда була розрахована на 25 тис. глядачів. За часів Римської імперії там проводилися перегони колісниць і гладіаторські бої. Починаючи з VI століття арену використовували як фортецю: спочатку в амфітеатрі ховалися від нашестя варварів, а потім до нього прибудували чотири башти, перетворивши на повноцінний замок. З часом усередині амфітеатру було зведено понад 200 будівель і навіть дві церкви.
Поступово амфітеатр перетворився на занедбаний квартал місцевих жебраків і волоцюг. Виселення мешканців арени почалося наприкінці XVIII століття та завершилося 1825 року. А вже 1830 року в амфітеатрі відбулась перша за багато століть театралізована вистава і був проведений бій биків. Споруда амфітеатру слугувала мотивом картин Вінсента ван Гога та Пабло Пікассо. У 1981 амфітеатр був визнаний ЮНЕСКО об’єктом світової спадщини. У наші дні давньоримська арена є головною туристичною пам’яткою міста Арль.
Набережна Круазет у Каннах (Promenade de la Croisette) – це найбільш розкішна і відома частина цього приморського курорту. Фешенебельний бульвар довжиною близько 2,8 км поєднує старий порт і Палац фестивалів з мисом Хреста. Вздовж набережної Круазет розташовані престижні готелі Martinez, Carlton, JW Marriott та Majestic, а також мішленівські ресторани і магазини всесвітньо відомих марок.
Це місце до 1860 року являло собою звичайну сільську дорогу, яка дуже скоро перетворилась на одну з найвідоміших набережних у світі, коли французькі і британські багатії почали зводити вздовж моря свої вілли, готелі та казино. З набережної Круазет відкривається чарівний краєвид на Леринські острови, на яких розташований один з найдавніших монастирів південної Франції – Леринське абатство.
Англійська набережна (Promenade des Anglais) простягнулась вздовж узбережжя Ніцци на сім кілометрів. Вона поєднує місцевий аеропорт зі Старим містом. З другої половини XVIII століття тут селилися заможні британці, які вдома страждали від холодної зими і захворювань легень. Поступово вздовж набережної почали зростати вілли найвідоміших родин Англії, оточені гарними садами, а також готелі та мебльовані будинки для менш аристократичних британців.
Сьогодні вздовж широчезної Англійської набережної розташовані популярні міські пляжі, вишуканий сад Альберта I, муніципальний музей Массена, кілька відомих казино, престижні готелі Le Negresco, Hyatt Regency, West End, Westminster, Le Méridien, Marriott та Radisson Blu, численні магазини, ресторани і нічні клуби.
Курортне місто Антіб (Antibes) розташоване на мисі Гаруп, між Ніццою і Каннами. Це одне з найстаріших міст західного Середземномор’я: воно було засноване в VI столітті до нашої ери грецькими мореплавцями під назвою Антиполіс. Крім того, це найбільший порт для розкішних яхт у південній Франції, через що до міста стікаються мільйонери і мільярдери зі всього світу. На додаток, в Антібі є 25 км галькових і піщаних пляжів, які ваблять численних туристів.
В Антібі обов’язково треба оглянути романтичну набережну, замок Грімальді, в якому сьогодні розташований музей Пабло Пікассо, церкву Непорочного зачаття, колоритний ринок, форт Карре, де в 1794 році тимчасово ув’язнили Наполеона, та велетенський парк розваг Antibes Land.
Сен-Тропе (Saint-Tropez) являє собою типовий приклад затишного приморського курорту на узбережжі Середземного моря. Своєю нинішньою популярністю місто багато в чому завдячує кінематографу. До 1950-х років Сен-Тропе мало відрізнялося від інших рибальських селищ Провансу і було невідоме широкому загалу.
Популярність, особливо серед заможних людей, Сен-Тропе отримав після виходу на екрани в 1956 році стрічки «І Бог створив жінку» з Бріжіт Бардо у головній ролі. Пізніше славу місту додали кінокомедія «Жандарм із Сан-Тропе» (1964) з Луї де Фюнесом в головній ролі, детективна стрічка «Басейн» (1969) з Аленом Делоном і Ромі Шнайдер, а також комедія «Укол парасолькою» (1980) з П’єром Рішаром у головній ролі. А ще в Сен-Тропе варто відвідати могутню цитадель, в стінах якої базується Музей морської історії.
Затишний Сен-Поль-де-Ванс (Saint-Paul-de-Vence) зручно розташувався на вершині пагорба, недалеко від галасливої Ніцци. Селище виникло у VIII столітті, коли жителі узбережжя, втомившись від постійних набігів сарацинів, тікали в гори і облаштовували там добре укріплені села, відомі як «кам’яні гнізда». А в 1920-х роках Сен-Поль-де-Ванс облюбували для себе паризькі художники Поль Сіньяк, П’єр Боннар, Моріс Утрілло та Амедео Модільяні.
Вони зупинялися в готелі «Золота голубка», а коли не було грошей розраховувалися за стіл і дах своїми роботами. Сьогодні готель є власником робіт Пабло Пікассо, Жана Кокто і Марка Шагала. Слідом за художниками в місто потягнулися такі зірки кіно і естради, як Грета Гарбо, Ів Монтан, Бріжіт Бардо, Софі Лорен та Катрін Денев. Сен-Поль-де-Ванс перетворився на культове місце мистецтв і натхнення.
Вердонська ущелина (Gorges du Verdon), також відома як Вердонський каньйон, справедливо вважається одною з найкрасивіших локацій у Європі. Вона розташована у верхній течії річки Вердон, що протікає в Альпах Верхнього Провансу. Довжина ущелини становить близько 25 кілометрів, а глибина – до 700 метрів. Відтак Вердонська ущелина є найдовшою та найглибшою у Франції.
Каньйон дуже популярний серед туристів, які можуть орендувати тут каяки чи ходити у походи гірськими стежками. Вапнякові стіни, які сягають у висоту кількасот метрів, приваблюють багатьох альпіністів. Ну а для менш активних туристів велична Вердонська ущелина – ідеальне місце для крутих фотографій на фоні приголомшливої природи.
Пон-дю-Гар (Pont du Gard) – це найвищий давньоримський акведук з тих, що збереглися до наших днів. Цей міст, споруджений приблизно 2000 років тому (ймовірно, за часів Нерона), являє собою масивний арочний акведук завдовжки 275 метрів і висотою 48 метрів. По мірі наближення до берега ширина арок зменшується. Колись триярусний Пон-дю-Гар був складовою частиною 50-кілометрового водогону, який постачав питну воду в римське місто Нім.
Конструкція мосту була заснована на дуже точній підгонці кам’яних блоків, причому вапняний розчин не застосовувався. На деяких блоках досі можна помітити відмітки з буквами та цифрами, що вказували на місце їх розташування. Акведук припинив свою роботу в VI столітті через нашарування вапняку на стінках каналів та занепад Римської імперії. В період Середньовіччя його використовували в якості простого моста через річку Гардон. Сьогодні Пон-дю-Гар є популярною туристичною атракцією, яку щороку відвідують 1,5 млн чоловік, а протягом літнього сезону міст гарно підсвічується вночі.
Базиліка Нотр-Дам-де-ля-Гард (Basilique Notre-Dame-de-la-Garde) розташована на високому пагорбі, з якого відкривається найкращий краєвид на Марсель. Ще у XIII столітті тут звели невелику каплицю, присвячену Діві Марії, яка сприяла щасливому поверненню марсельських моряків з морського плавання додому. За часів короля Франциска I у Марселі були побудовані два форти: один на острові Іф, інший – на вершині пагорба Ля Гард. Спорудження сучасної базиліки на фундаменті старого форту розпочалося у 1853 році і завершилося у 1864 році. Архітектором виступив протестант Анрі-Жак Есперандьє, який обрав романо-візантійський стиль.
Базиліка складається з двох частин: нижньої романської крипти, що вирубана у скелі, та верхньої церкви у неовізантійському стилі, що прикрашена чудовою мозаїкою. На вершині квадратної дзвіниці у небо здіймається монументальна позолочена статуя Діви Марії з Немовлям Ісусом.
З питань відпочинку у Франції звертайтесь до наших менеджерів за телефонами 050 324 44 27 / 098 182 16 55.
