Амальфійське або Амальфітанське узбережжя (Costiera Amalfitana) справедливо вважається одним з діамантів Південної Італії. Воно простягнулося від міста Салерно на сході вздовж південного берега півострова Сорренто до мису Пунта-Кампанелла на заході, навпроти якого розташувався легендарний острів Капрі. Амальфійське узбережжя – це неймовірна концентрація розкішних краєвидів та запаморочних світанків, це справжній калейдоскоп мальовничих містечок і маленьких бухт, фешенебельних вілл та фруктових садів, велетенських лимонів та прохолодного лімончелло. На схилах пагорбів розташовані тераси винограду, апельсинових, лимонних та оливкових дерев. З 1997 року комплекс пам’яток Амальфійського узбережжя входить до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.
Приморське місто Амальфі, яке і дало назву узбережжю, знаходиться приблизно посередині Амальфітани. Воно було засновано у IV столітті римським імператором Костянтином Великим. В епоху середньовіччя Амальфі було могутньою морською республікою та на рівних сперечалося з флотами Генуї та Пізи, але в 30-х роках XII століття місто зазнало руйнувань і занепаду. Сучасне Амальфі розкинулося на схилах гір, будинки з’єднані між собою висіченими в скелі сходами, дахи нижніх будинків слугують садами і терасами для тих будинків, що розташовані вище. Головною прикрасою міста є кафедральний собор Святого Андрія, де зберігаються мощі апостола Андрія Первозваного.
Маленьке містечко Позітано вважається другим за популярністю туристичним центром Амальфійського узбережжя, після самого Амальфі, та відоме тим, що тут любили відпочивати культові діячи культури, у тому числі кінорежисер Франко Дзефіреллі, акторка Софі Лорен, співак Мік Джаггер, піаніст Вільгельм Кемпф ті інші зірки світової богеми. В центрі Позітано обов’язково варто оглянути гарну церкву Санта-Марія-Ассунта, де зберігається візантійська ікона Чорної Мадонни, та всесвітньо відомий пляж Маріна-Гранде.
Колоритне містечко В’єтрі-суль-Маре розташоване поруч з портом Салерно і фактично слугує східними воротами до Амальфійського узбережжя. З XV століття тут виробляють поліхромну кераміку, відому на усю Італію. В центрі В’єтрі-суль-Маре знаходиться церква Святого Іоанна Хрестителя з високою дзвіницею, а над містечком на мальовничих пагорбах височіють дуже гарне селище Альборі та величезне бенедиктинське абатство Святої Трійці, засноване в XI столітті.
Курортне містечко Четара розташоване недалеко від В’єтрі-суль-Маре на дорозі, що з’єднує Салерно і Амальфі. Воно було засноване в IX столітті мусульманськими піратами, а потім стало відоме як рибальське селище, де продавали кращий на узбережжі тунець. Тут варто оглянути оборонну вежу XVI століття, від якої тягнеться прекрасний пляж, старовинну церкву Апостола Петра з традиційним куполом та маленький порт, де швартуються розкішні яхти.
Приморське містечко Майорі розташоване на березі зручної затоки і має найдовший пляж на усьому Амальфійському узбережжі. Тут любили відпочивати ще в часи Римської імперії, а в епоху Середньовіччя Майорі було відоме виробництвом кораблів, зброї на соляним ринком. В центрі містечка варто оглянути церкву Святої Марії XIII століття, церкву Святого Франциска XVI століття, музей сакрального мистецтва та палаццо Меццакапо з гарними садами.
Містечко Мінорі розташоване на захід від Майорі, воно славиться своїм чудовим кліматом та природними ландшафтами (через це його називають «Едемом Амальфійського узбережжя»). Ще в I столітті на тутешніх віллах любили відпочивати римські патриції, які прикрашали свої помешкання фресками та мозаїкою. В центральній частині Мінорі варто оглянути базиліку Святої Трофімени, побудовану в XVIII столітті, та унікальні руїни римської вілли.
Містечко Равелло височіє на пагорбах, з яких відкривається фантастичний краєвид на сусідні Мінорі та Амальфі. На тутешніх віллах любили відпочивати композитори Ріхард Вагнер та Едвард Гріг, художники Вільям Тернер та Жуан Міро, акторки Грета Гарбо та Софі Лорен, письменники Девід Герберт Лоуренс, Теннессі Вільямс, Ґор Відал та Вірджинія Вульф. У соборі Равелло, якій побудований в XI столітті, зберігається ампула крові Святого Пантелеймона. Поруч розташовані легендарні тераси вілл Руфоло та Чімброне, з яких відкриваються найкращі краєвиди на узбережжя.
Фактично містечко Атрані є східним передмістям Амальфі. Згідно з археологічними даними, у I столітті н. е. тут вздовж узбережжя розташовувалися римські вілли, які опинилися під шаром попелу після виверження Везувію у 79 році. У вересні 1343 року могутній шторм поклав край процвітанню Атрані та Амальфі, після чого вони стали частиною князівства Салерно. В центральній частині Атрані варто оглянути церкву Сан-Сальвадоре, засновану в X столітті, та церкву Санта-Марія-Маддалена, засновану в XIII столітті.
Містечко Конка-дей-Маріні розташовано на пів дороги між Амальфі і Праяно. Колись тут жили етруски та римляни, а в 1543 році заможний порт пограбували турецькі пірати. У центрі Конки варто оглянути церкву Святого мученика Панкратія та сторожову вежу XVI століття. На околицях Конки знаходяться затоплена печера «Смарагдовий грот» та фіорд Фуроре з дуже мальовничим пляжем.
Містечко Праяно розташоване на трасі Салерно – Сорренто безпосередньо перед Позітано. В епоху Середньовіччя тутешнє узбережжя слугувало літньою резиденцією герцогів Амальфі. В період Анжуйської династії в Праяно були побудовані оборонні вежі, потім місто було важливим центром виготовлення шовку. Головними пам’ятками Праяно є церква Святого євангеліста Луки XII століття, в якій збереглися картини XVI століття, та церква Святого Іоанна Хрестителя з майоліковою підлогою, яка датується XII століттям.
З питань відпочинку в Італії звертайтесь до наших менеджерів за телефонами 050 324 44 27 / 098 182 16 55.
