Венеційська кухня не так відома у світі, як Венеційський карнавал чи місцеві канали, але, безперечно, вона заслуговує вашої уваги. Венеційська гастрономія має довгу історію та суттєво відрізняється від кухні Ломбардії, П’ємонту чи Тоскани. Багато в чому на венеційську кухню вплинули гастрономічні традиції Австрії (особливо Тіролю), Словенії та Хорватії. Через те, що Венеція є портовим містом, тут традиційно готують морську рибу та морепродукти.
м. Львів, вул. Нечуя Левицького 2/2 
+38 067 679 57 29
+38 067 679 57 29м. Львів, вул. Нечуя Левицького 2/2 +38 067 679 57 29
+38 067 679 57 29
Старою доброю класикою венеційської кухні є кукурудзяна каша полента (Polenta), схожа на пудинг. Вона слугує доречним гарніром до тушкованого м’яса, ковбаси, анчоусів, креветок та грибів. За популярністю з полентою може посперечатися хіба що різотто (Risotto) – рисова каша з морепродуктами, овочами чи грибами. Серед макаронних виробів ми вам рекомендуємо довгі та товсті біголі (Bigoli), які готують з гречаного борошна, або тонкі та пласкі фетучіні (Fettuccine) з пшеничного борошна. До каш і пасти у Венеції подають вершкове масло, оливкову олію, бальзамічний оцет, фруктово-гірчичний соус мостарда, цибулевий соус та анчоуси.
З рівнин регіону Венето до Венеції привозять свинину, яловичину та курятину, свіжі томати та цитруси. У місті варто замовити фегато – шматочки тушкованої телячої печінки зі смаженою цибулею; пасту з панчеттою (Pancetta) – в’яленим беконом зі спеціями і травами; бразато-аль-амароне – тушковану у червоному вині яловичину; сепе-аль-неро – каракатицю у власних чорнилах; полента-е-ренья – кашу з маринованим оселедцем, оливковою олією, каперсами та часником. Під смажене або тушковане м’ясо добре підійде келих місцевого червоного сухого вина Амароне (Amarone).
Якщо у Венеції ви раптом скучите за улюбленими українськими варениками, радимо вам спробувати місцеві казунцей (Casunziei). Це такі вироби з тонкого тіста з начинкою, схожі на класичні равіолі, але у формі півмісяця. Начинкою слугує будь що – турнепс, картопля, гарбуз, шпинат, цибуля, шинка, гриби та сир рикота. Традиційно казунцей подають з топленим маслом, насінням маку та пармезаном.
Найкращою холодною закускою є карпаччо (Carpaccio), яке вперше «створили» в 1950 році саме у Венеції. Ця страва готується з тоненько нарізаних шматочків сирого філе яловичини, яке приправляють соусом на основі оливкової олії та лимонного соку. Закуску назвали на честь венеційського художника Вітторе Карпаччо, її традиційно подають з пармезаном, салатом рукола та помідорами черрі.
Класичною венеційською рибною закускою є сарде-ін-саор (Sarde in saor). Смажені сардини, які перед приготуванням маринують у спеціальному соусі, приправляють кисло-солодкою цибулею, кедровими горішками та родзинками. Колись цю страву вигадали венеційські рибалки, а зараз вона дуже популярна у місцевих барах (бакаро).
Всесвітньо відомим венеційським багатошаровим десертом є тирамісу (Tiramisu), який вигадали у сусідньому місті Тревізо у 1960-х роках. У склад цього фантастичного десерту входять сир маскарпоне, кава еспрессо, яйця, цукор, бісквітне печиво савоярді та деколи грецькі горіхи. Перед подачею тирамісу посипають порошком какао чи тертим шоколадом. Нерідко у Венеції замість кави десерт пропитують лікером амарето, що зовсім не шкодить класичному рецепту.
Типовим десертом під час Венеційського карнавалу є фрітола або фрітелла (Fritola чи Frittella). Ці пампушки готують з борошна, яєць, молока та цукру, з додаванням родзинок і кедрових горішків. Після смаження їх подають гарячими, посипавши цукровою пудрою. Традиційна версія фрітоли не передбачає начинки, але сучасні італійські кухарі нерідко додають всередину вершковий крем, апельсиновий джем або шоколад. До фрітоли добре пасує келих міцної грапи.
Ще однією зимовою десертною класикою є пінца (Pinza). Цей типовий селянський пиріг роблять з борошна, дріжджів, яєць і цукру, до яких додають цукати, інжир, родзинки та насіння фенхеля. Найкраще до шматка пінци пасує келих фраголіно чи глінтвейну.
Культовий та дуже популярний газований коктейль Белліні (Bellini) вигадали у Венеції у першій половині XX століття та назвали на честь видатного художника Джованні Белліні, який заснував венеційську школу живопису. У класичному виконанні це ідеальна суміш просекко та пюре з персика, але інколи, за бажанням клієнта, замість ігристого вина у коктейль додають джин або горілку. Персиковий Белліні був улюбленим напоєм Ернеста Хемінгуея, Орсона Веллса, Гамфрі Боґарта та Сінклера Льюїса, коли вони бували у Венеції.
Ще більш відомим коктейлем є Венеційський шпрітц, який роблять з просекко, аперолю та газованої води і подають з кубиками льоду (іноді у якості інгредієнтів використовують інше біле сухе вино, кампарі та тонік). Цей найулюбленіший аперитив сучасних італійців з’явився у Венеції ще у середині XIX століття, коли місто входило до складу Австрійської імперії. Австрійські офіцери змішували вино і газовану мінеральну воду, щоб менше п’яніти на італійській спеці. Сьогодні класичний шпрітц прикрашають зеленою оливкою, долькою червоного апельсина, грейпфрута чи лимона.
З питань відпочинку в Італії звертайтесь до наших менеджерів за телефонами 050 324 44 27 / 098 182 16 55.
