Сіде – антична спадщина Турецької Рив’єри

Четверта пляжна зона розташована між двома невеличкими річками, що впадають у море. Тут ми вам радимо готелі Sensimar Side Resort & Spa, Xanthe Resort, Trendy Verbana Beach, Palm World Resort & Spa, Dream World Resort & Spa, Side Crown Palace, Side Orange Palace, Side Royal Palace, Side Lilyum, PrimaSol Hane Garden, PrimaSol Hane Family, Royal Taj Mahal, Royal Dragon, Sunis Evren Beach Resort Hotel & Spa, Aydınbey King’s Palace & Spa, Seamelia Beach Resort.

П’ята пляжна зона простягнулась на захід від четвертої до кордону з містечком Кісалар. Тут ми вам радимо готелі Seher Resort & Spa, Seher Sun Palace, Seashell Resort & Spa, Side Breeze, Grand Seker, Monachus, Commodore Elite Suites & Spa, Sultan of Side, Side West Park, Q Spa Resort, Adalya Ocean Deluxe, Adalya Resort & Spa, Kamelya Collection Selin, Kamelya Collection Fulya, Kamelya Collection K Club, Side Sungate, Side Premium, Adalya Art Side, Side West Resort, Hane Sun, Club Hotel Sidelya, Can Garden Resort, Club Side Coast, Diamond Elite & Spa, Defne Dream, Alba Queen, Alba Resort, Alba Royal, Larissa Stone Palace, Club Grand Side, Club Grand Aqua, Sural Resort, Glamour Resort, Royal Alhambra Palace, Victory Resort, Mary Palace Resort & Spa, Vonresort Golden Coast, Vonresort Golden Beach, Grand Pearl Beach Resort & Spa, Crystal Palace Luxury Resort & Spa, Bone Club Sunset, Novum Garden Side, Diamond Beach, Alva Donna Beach Resort, Royal Atlantis Spa & Resort, Amara Beach Resort, Sentido Turan Prince, Trendy Aspendos Beach, Royal Atlantis Beach, Terrace Elite Resort, Side Crown Serenity, Side Star Resort, TUI Magic Life Jacaranda, Roma Beach Resort & Spa, Ramada Resort Side, The Kumul.

Для шопінгу в Сіде не надто широкі можливості, тому заради якісних покупок краще здійснити подорож в Анталію чи Аланію. Якщо вам не хочеться витрачати цілий день заради такої поїздки, то в старому місті Сіде різноманітні магазини зосереджені на вулиці Ліман (тут можна придбати спеції, овочі, фрукти, алкогольні напої, ювелірні вироби, сувеніри, сонцезахисні окуляри, шкіряні вироби, одяг і взуття). На сусідній вулиці Барбарос зосереджені ресторани, кафе, бари і нічні клуби.

В новому місті Сіде варто відвідати кілька колоритних базарів, а також супермаркети Carrefour і Migros. Великий вибір товарів ви знайдете в торгових центрах Süral, Aspendos Passage, Ottoman, Selge Park, Kumköy Çiftçiler Center та Kumköy Cirit Center, які розташовані на заході від нового міста Сіде. В сусідньому місті Манавгат розташовані торговий центр Nova Mall, а також велетенський базар Manavgat Kapalı Çarşı.

Окрім курортної складової Сіде має цікаву історичну та архітектурну спадщину. Вперше місто згадується у давньогрецьких джерелах у  IV столітті до н. е. Однак насправді Сіде було засновано набагато раніше, приблизно на початку VII століття до н. е. вихідцями з міста Куми, що знаходилось у Еоліді (Егейське узбережжя сучасної Туреччини).

В VI – IV століттях до н. е. тут панували лідійці і перси, а Сіде вважався найбільшим морським портом Памфілії. Вже в V столітті до н. е. в місті починають карбувати перші власні монети. В 334 році до н. е. Сіде без жодного спротиву було завойоване Олександром Македонським і ввійшло до складу його нової імперії. В місті було розміщено монетний двір і для захисту поставлено гарнізон.

Після смерті Олександра Великого за Сіде змагалися сирійські Селевкіди та єгипетські Птолемеї. На початку ІІ століття до н. е. Сіде формально увійшло до складу Пергамського царства, а фактично потрапило в орбіту впливу Римської республіки. В цей час були зведені нові міські мури, завдяки чому територія Сіде зросла приблизно в три рази, що вказує і на значне зростання населення. Крім того, було закладено основні громадські та культові споруди міста: обидві агори, театр, храм Діоніса, храми Афіни та Аполлона.

В 133 році до н. е., після смерті останнього правителя Пергамського царства, вся територія його держави ввійшла до складу Римської республіки. В цю епоху Сіде активно співпрацювало з піратами Кілікії: в місті розміщувалися морські верфі розбійників та великий ринок, на якому пірати продавали захоплених в полон бранців. Навесні 67 року до н. е. видатний римський полководець Гней Помпей на чолі 120-тисячної армії висадився в Кілікії. За декілька місяців йому вдалося захопити і зруйнувати всі фортеці піратів, таким чином подолавши саму піратську проблему. Цікаво, що мешканці Сіде, не дивлячись на союзницькі стосунки з піратами, поспішили вшанувати Гнея Помпея і встановили йому велику статую.

Загалом період римського володарювання став добою найбільшого розквіту міста. Саме в цей час були зведені або капітально перебудовані практично всі відомі сьогодні пам’ятки Сіде. Місто нарешті отримало акведук і змогло позбутися вічної проблеми нестачі води. Хоча адміністративним центром провінції було сусіднє місто Перге, завдяки зручній гавані Сіде залишався основним портом та найбільшим торговим центром Памфілії. Основу добробуту мешканців складали оливкова олія та раби, якими активно торгували через ринки міста.

Занепад міста почався в другій половині ІІІ століття, після руйнівних набігів готів. З початку IV століття сідійців почали турбувати напади ісаврів — войовничих племен, які мешкали в горах Кілікії. В середині IV століття мешканці зводять нову стіну в найвужчому місці півострова, яка за іменем мецената, який фінансував будівництво, відома як стіна Філіппа Атія. Її зведення свідчить про значне скорочення міської території і фактичне повернення Сіде до розмірів персидського періоду.

Хоча християнство стало державною релігією ще за правління імператора Костянтина і його синів, Сіде аж до кінця IV століття залишався переважно язичницьким містом. Бурхлива християнізація Сіде розпочалася лише в кінці IV – на початку V століття, після жорстких заходів імператорів Феодосія Великого, Аркадія та Феодосія Молодшого. В місті зводиться чотири великих базиліки та засновується кафедра єпископів Східної Памфілії. В середині VI століття Сіде повернулося до своїх колишніх розмірів, було відновлено водопостачання, збудовано нову гавань, зведено нові та відремонтовано старі громадські будівлі.

В VII столітті Візантія втрачає контроль над Єгиптом, Палестиною та Сирією. Таким чином, Сіде стає фактично прикордонним регіоном між імперією та Арабським халіфатом. Нажаль, місто було практично беззахисним перед нападами арабського флоту. В цей період територія Сіде знову зменшується і обмежується стінами Філіппа Атія. Околиці майже повністю занепадають, так само як і морська торгівля. Після чергового нападу арабів місцевий єпископ залишає місто і разом з купкою вцілілих мешканців перебирається до Атталеї (сучасної Анталії), туди ж переноситься і єпископська кафедра. В ХІІ столітті Сіде ще використовувалося як гавань торговцями, які плавали вздовж південного узбережжя Малої Азії.

Остаточна загибель міста пов’язана з повною втратою Візантією контролю над Памфілією на початку ХІІІ століття та захопленням регіону турками-сельджуками. В турецьких навігаційних документах XVI століття Сіде згадується як зруйноване і безлюдне місто. У зв’язку з відсутністю питної води Сіде залишалося незаселеним і використовувалося мешканцями навколишніх сіл як джерело безкоштовних будівельних матеріалів.

В 1895 році посеред руїн античного міста турецькими біженцями з острова Крит було засноване невеличке поселення, яке і дало початок сучасному місту. Невеликі будиночки переселенців в традиційному турецькому стилі формують історичний центр Сіде, що розташований біля старої гавані. Завдяки зручному розташуванню, наявності піщаних пляжів та великої кількості історичних пам’яток вже в 1980-1990-х роках Сіде стало одним з найважливіших курортних і туристичних центрів Турецької Рив’єри.

На території сучасного міста збереглася значна кількість руїн, що репрезентують різні епохи в історії Сіде. Оскільки період свого найвищого розквіту місто пережило в I – III століттях, абсолютна більшість пам’яток належить саме до римської доби. Дещо в меншій кількості представлені візантійські та елліністичні споруди. Однак, більша частина стародавнього міста досі лежить під шаром ґрунту та піску, забудована сучасними будинками або вкрита чагарниками, а тому практично недоступна для огляду.

На південно-західному кінці старого міста розташовані руїни храму Аполлона, храму Афіни і Південної базиліки. Трішки на схід від них знаходяться залишки храму Мена і візантійського священного джерела (агізми). Ще далі на північний схід розташовані руїни Великих терм. Поруч з мечеттю Селіміє знаходяться руїни ще одних терм.

В місці, де колись була найбільш вузька частина півострова, розташовані залишки стін Філіппа Атія, головного театру, комерційної агори, тріумфальної арки Веспасіана, водозбірної цистерни, німфеуму, ринкової терми, храму Діоніса та державної агори.  На місці, де колись приймала відвідувачів ринкова терма, зараз знаходиться Історичний музей Сіде. Стіни Філіппа Атія проходили по лінії найдавніших міських укріплень і мали протяжність близько 300 метрів. До складу цих стін входили три вежі з бійницями, дві з яких прекрасно збереглися до наших днів.

У складі комплексу комерційної агори виділялися велика площа, численні магазини і лавки, храм богині Фортуни, терми і громадські туалети. Агору прикрашали портики, портали і статуї. Сусідня державна агора також складалась з двору і портиків. Скоріш за все, тут розміщувалась бібліотека, школа та зала для важливих зібрань. Театр, побудований у II столітті, був розрахований на понад 18 тис. глядачів. Ту виконували трагедії і комедії, а пізніше проводили бої гладіаторів та морські бої за участю невеликих суден.

На схід і північ від стін Філіппа Атія розташовані руїни житлових будинків, цистерн, храмів, проспектів, лікарні, акведука, єпископської базиліки, форуму Аркадія, елліністичних стін, Великої брами та Великого німфеуму. Незважаючи на часті землетруси, міські стіни та башти з боку суші збереглися у набагато кращому стані, ніж стіни з боку моря. Елліністична стіна зі сторони суходолу мала загальну протяжність біля одного кілометра, 10 бойових веж круглої, напівкруглої та квадратної форми і дві брами – Велику і Східну.

Акведук, збудований за правління імператора Антоніна Пія (середина II століття), доставляв у місто питну воду з джерел в горах Тавра (сьогодні на цьому місці розташована гребля і водосховище Оймапінар). Загальна довжина акведуку складала близько 30 км. Він спускався від гірського джерела до Сіде вздовж долини річки Мелас (сучасна назва – Манавгат). Вода з акведуку розходилась у цистерни, терми, фонтани і будинки.

У II столітті разом з акведуком в місті звели і низку монументальних фонтанів (німфеумів). Найбільшими і найбагатше оздобленими були Великий німфеум та так званий «Німфеум з трьома басейнами». Перший знаходився біля головних воріт міста за межами фортечних мурів, другий – поруч з тріумфальною аркою Веспасіана, навпроти входу на комерційну агору.

В Сіде перші громадські лазні з’явились одразу після появи акведуку. На сьогодні відомо про три термальних комплекси, руїни яких можна оглянути в місті. Найстаріша терма розташована біля гавані. Призначалася вона в основному для матросів та купців, які прибували в порт. Велика терма була найбільшою лазнею міста і знаходилася безпосередньо на головному проспекті. Вона була зведена в III столітті і мала розміри 40 на 50 метрів. Окрім власне лазні до її складу входила школа зі спортивних занять з відкритим басейном, а також багато прикрашений скульптурами відкритий колонний портик, призначений для відпочинку і спілкування. Ринкова терма є наймолодшою з лазень міста – вона зведена в V столітті, у візантійську добу. Назва терми пов’язана з тим, що вона розташована через дорогу від комерційної агори. Сьогодні в її приміщеннях діє Історичний музей Сіде.

Однією з небагатьох збережених громадських будівель Сіде візантійського періоду є двоповерхова лікарня, розташована поруч з комерційною агорою.

Гавань Сіде складалась з двох частин – торгової і військової. Тут ще збереглися залишки старого молу, хвилерізів і приморської стіни. Біля гавані розташовані руїни храмового комплексу, присвяченого богині мудрості Афіні та богу світла Аполлону. Історія обох храмів завершилася в V столітті, коли задля зведення великої базиліки їх було повністю розібрано. Під час розкопок базиліки було знайдено стільки колон та плит з храму Аполлона, що у 1980-х роках споруду вирішили частково відновити на сучасному фундаменті.

Храм Мена являв собою невелике напівклугле святилище, присвячене малоазійському богу місяця Мену, і був розташований приблизно в ста метрах від комплексу храмів Афіни і Аполлона. У візантійську добу біля храму було зведено комплекс священного джерела (агізми), а саме античне святилище перетворили на християнську церкву.

Руїни храму Діоніса розташовані біля театру і є найстарішим святилищем міста. Невеликий круглий храм Тюхе розташовувався на території комерційної агори і був присвячений грецькій богині удачі, долі та щастя Тюхе (римлянам вона була більш відома як Фортуна).

В ранньохристиянську добу Сіде був важливим релігійним центром і осередком єпископів Східної Памфілії. На сьогодні на території міста відкрито руїни семи християнських храмів та великого єпископського палацу. Їх зведення охоплює період з V по X століття. Найкраще збереженою і найбільш дослідженою серед християнських пам’яток Сіде є Південна базиліка, розташована біля гавані. Храм, збудований в V і зруйнований в VIII столітті, прикрашали мозаїчна підлога, мармурові плити, колони, скульптури і фрески.

Інша базиліка, теж датована V століттям, знаходилась недалеко від театру. Єпископська базиліка – найбільша з базилік Сіде – розташована між Великою та Східною брамою елліністичних стін міста. Вона входила до великого комплексу споруд, відомого як палац єпископів Східної Памфілії. Єпископський палац – одна з найцікавіших пам’яток Сіде, оскільки він є прикладом досить непогано збереженого і водночас рідкісного комплексу резиденції ієрарха ранньохристиянської доби. Але комплекс палацу досі не розкопаний повністю, розчищена і доступна для огляду лише невелика палацова каплиця. Комплекс мав загальну площу близько 10 тис. м² та складався з великої кількості відкритих дворів, залів і коридорів.

По обидва боки від міських мурів розташовані два великих некрополя, відомі як Східний і Західний. Вони використовувалися протягом як античної, так і візантійської доби. Доступною для огляду залишається лише невелика частина Східного некрополю біля автостанції Сіде. Тут можна побачити залишки мавзолеїв баштового типу, а ось більшість  саркофагів на сьогодні перенесена до музею.

З питань відпочинку в Туреччині звертайтесь до наших менеджерів за телефонами 050 324 44 27 / ‎‎098 182 16 55.